«УКРАЇНА – СВІТУ». Виставка старожитностей з колекції Музею історичного культурного надбання «ПЛАТАР» / «Ukraine to the world». Exhibition of Ukraine’s ancient history relics from the collection of the Museum of historical cultural heritage PLATAR

МВЦ Музею історії міста Києва
та

Музей історичного культурного надбання «ПЛАТАР»

представляють виставку старожитностей

«УКРАЇНА – СВІТУ»

4.07.2019 – 13.08.2019

Експозиція «Україна – світу» – це можливість поринути у давню історію України від часів Трипілля – однієї з найдавніших землеробських цивілізацій, яка наразі нараховує 7500 років, через часи скіфів до творів епохи Київської Русі – найбільшого розквіту української державності у Середньовіччі – Х-ХІІ ст.
Керамічний посуд та предмети вжитку трипільської культури представляють найдавніші приклади інкрустованого орнаменту, мальовані орнаменти розфарбовані в одному або двох кольорах. Серед зображень на посуді можна побачити прадавній світ побуту з тваринами, гістограмами, астральними символами.
Унікальна в своєму роді пам‘ятка – модель храму – будівля на невисокій платформі, що спирається на шість ніжок. Дах куполоподібний, на торцях фронтони увінчані горизонтальними зображеннями місячних серпанків, які нагадують роги бика. Стіни храму прикрашені малюнками змій, що створюють композицію, подібну до символів Інь-Янь. Стилістика орнаменту та матеріалу вказує на те, що модель можливо була зроблена між річками Південного Бугу та Дніпра. Згідно з архітектурними формами, храм схожий на будівлі Месопотамії.
У II-I століттях до н.е. грецькі поліси Північного Причорномор’я були частиною Понтійського царства Мітрідата VI Євпатора, що охопило країни на берегах Чорного моря. З I ст. до н.е. у Ольвії та Херсонесі були розміщені римські гарнізони, з приходом яких змінилась матеріальна культура регіону – з’явились скляні вироби, прикрашені золотом. У ювелірне мистецтво замість виробів із суцільного золота прийшов поліхромний стиль з використанням дорогоцінних каменів, кольорових мінералів та скла. Сарматські племена стали посередниками у торгівлі зі Сходом, завдяки яким Європа познайомилася з речами, виготовленими на іншому кінці Великого шовкового шляху.
Проходив Шовковий шлях і територією сучасної України. Вже наприкінці I століття н.е. зафіксоване відгалуження Шляху на місце впадання Дону в Азовське море. Звідси прямували дороги до всіх великих міст-держав на узбережжі Азовського і Чорного морів, таких, як Фанагорія, Кафа (Феодосія), Ольвія, Сугдея (Судак), Севастополь.
Населення Приазов’я та Причорномор’я вивозило зерно, мед, шкури, м’ясо, різьблені фігурки і шкатулки з рогу та дерева, прикраси з бурштину. Попитом користувалися і вироби ковальства – зброя, шоломи, кольчуги, щити, частини кінської збруї.
Після остаточного поділу Римської імперії на Західну та Східну у IV ст. н.е. та відбулося утворення Візантійської імперії, яка успадкувала політичні союзи, економічні зв‘язки та культурні традиції сарматів і стала спадкоємцем торговельних шляхів Великого шовкового шляху.
Імперія викарбувала свою золоту монету – солід (вага 4,2 гр.), тверде зображення імператора. Такими монетами оплачувались товари, включаючи шовк.
На виставці презентовано унікальний легкий солід вагою лише 3,32 гр. із зображенням імператора Тиберія ІІ Константина (574 – 582 рр.). Призначались ці соліди для розрахунків за зерно, мед, сіль, шкури, м’ясо, різьблені фігурки і шкатулки з рогу та дерева, прикраси з бурштину, і були заборонені для розрахунків за інше всередині імперії. У Візантія чітко контролювали ходження легких солідів на території Візантії, щоб чиновники не отримували хабарі подібними монетами.
Після появи торговельного шляху від варягів до греків придбання шовку на ринках столиці Візантійської імперії – Константинополя – суворо визначалося договорами між Руссю та Візантією. Такий шлях існував до XIII століття.

 

Вартість квитків:
дорослий – 50
пільговий – 30

в МВЦ Музей історії Києва
(вул. Б. Хмельницького, 7)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.