МВЦ «Музей історії міста Києва»
представляє виставку живопису і графіки
«Мандри киян»
05.05-23.05.18 р.
Мандрівка художника вимірюється не кілометрами доріг і навіть не новизною побаченого. Вже неподалік від міста треноване око митця здатне вихопити з потоку візуальних вражень щось важливе саме для нього – ландшафт, сюжет, освітлення, стан природи – який згодом на полотні чи папері перетвориться на художній образ.
На відміну від звичайної людини художник у подорожі не відпочиває, навіть якщо не пише етюди чи не робить швидкі начерки, бо його око несамохіть фіксує видимий світ, емоційно забарвлюючи, здавалося б, звичні речі. Для митця подорож – інколи спосіб побачити звичні й буденні речі заново, під незнайомим кутом, а інколи – вийти за межі повсякдення.
Для художника-киянина мандрівка починалася одразу за околицею великого міста, об’єктом милування і мистецького осмислення могли стати дерева у сонячному чи місячному світлі, польова дорога, скромний дебаркадер-пристань, загадковий вогник на шляху у сутінках. А далі – ландшафти великої країни в усій красі та розмаїтті, поля і пагорби, квітучі луки і діброви, моря і повноводні ріки, пам’ятки архітектури та звичайні будинки. І ще люди – звичайні обличчя, побачені художником і змальовані на яскраві типажі, або постаті, трактовані як ефектний стафаж, невід’ємний від місцевості.
Навесні мистецтво кличе у подорож Україною, будить уяву, навіть пропонує маршрути. Тож мандруймо слідом за митцями, радіймо красі землі. І не забуваймо: Крим теж наш, як десятки років був своїм для кращих українських митців. Ми ще помилуємося горами, морем і кипарисами.
Катерина Липа
Вартість квитків:
дорослий – 40,00 грн.
для пільгових категорій відвідувачів – 25,00 грн.
МВЦ «Музей історії міста Києва»
вул. Б. Хмельницького, 7
Виставка «Мандри киян» справила сумне враження. Ще раз упевнилась у тому, що підготувати виставку – це не тільки дістати із запасників, обтерти від пилу й розвішати картини й повісити поряд «мистецтвознавчий коментар» абсолютно ні про що. Чи не половина всієї експозиції, зокрема, роботи Світлицького й Дерегуса, розміщено вздовж вікон, тобто, у контровому світлі. Тому їх неможливо нормально роздивитись. У деяких робіт порозсихались і порозходились планки рамок, між роботами й рамами щілини. Це наводить на думку, що зберігаються вони у невідповідних умовах. Але невже, готуючи виставку, ці рами не можна було полагодити чи замінити? Крім того, частину експозиційного залу тепер займає т.зв. «музейне кафе», яке навряд чи комусь потрібне, бо поряд подібних закладів й так багато, а відвідувачів у музеї, м’яко кажучи – навпаки. Зате це кафе займає частину експозиційного залу із хорошим природним освітленням, а на цьому місці було б доречно розмістити якісь експонати. Ціна ж квитків за цю виставку – аж 40 грн., а пільгового – 25. Отож навряд чи у мене й моїх друзів після всього цього колись іще виникне бажання відвідати ваш музей.
Надіє, я так розумію, мистецтво саме по собі ніяк Вас не зацікавило))) Виглядає так, наче Ви прийшли навмисне (чи за чиєюсь намовою), щоб прицільно ткнути пальцем у негаразди. Так, музей давно вигнали із спеціально пристосованого історичного приміщення, кілька років тому йому дали хоч якесь – те, що є. Так, не надто підходяще, використовуємо для експозиційних потреб усі площі, часом із контровим освітленням. Але є ще виставкове освітлення, що таки дає змогу роздивитися офорти (не обманюйте, або підберіть собі окуляри). Музей має вельми скромне матеріальне забезпечення і не має ставки для майстра, який лагодив би рами. І не має клімат-контролю, і ще багато чого не має. І ще у 2014 р. сховища погромив “Беркут”. І техніку покрав, і меблі поламав. То що, нічого і нікому не показувати?
Втім, кому я пояснюю? Вас же найбільше схвилювало музейне кафе))) Тільки не розумію, чому ви його позначили “т. зв.” Коротше, відпрацювали замовний наїзд на музей – гуляйте собі вільно)))