Сфероконічні посудини

Продовжуємо знайомитися з експонатами з колекції Музею. Сьогодні у рубриці невеликі та непримітні на перший погляд фрагменти кераміки – так звані сфероконуси.
Їх можна роздивитися у графічній реконструкції тематичної вітрини «Торгівля» постійної експозиції музею. Артефакт репрезентує асортимент східного імпорту на руські землі. Місце знахідки: Київ, вул. Щекавицька, 7/10, 1998 р.
Сфероконуси – посудини, що добре відомі на пам’ятках мусульманського Сходу ІХ-ХV ст. Виготовляли їх зі свинцю, скла, фаянсу, але найчисельнішими все ж таки є знахідки виробів з глини. Посудини з вогнетривкої кераміки мали міцні товсті стінки, округлу форму, конічне дно і вузьку циліндричну невисоку горловину. Могли бути з гладенькими стінками або ж прикрашалися рельєфним орнаментом.
Функціональне призначення сфероконусів досі лишається таємницею. Його описують як світильник, метальний вогнезапальний снаряд – гранату, флакон для специфічних речовин, тощо.
До прикладу, посудини виявлені у житлових комплексах Закавказзя та території Казахстану могли використовуватися для зберігання ртутовмісних мазей для лікування шкірних хвороб. Знахідки сфероконусів поруч мінарету мечеті на середньовічному городищі Актобе та при розкопках бані в Отрарі дозволяють вбачати їхній зв’язок із санітарно-гігієнічними процедурами. Комплекс посудин зі Самосдєльского (вірогідно столиця Хазарського каганату, м. Ітіль) та Білярського городищ пов’язують із процесами дистилювання та виготовлення кіноварі, що відомі за середньовічними трактатами.
Місцевою назвою для сфероконусів з-поміж населення Середньої Азії є «симоб-кузача» або «бальсанг», дослівно – ртутний глечик. Слід зауважити, що ртуть – надзвичайно важка речовина (1літр = 13,6 кг), тож її транспортування і зберігання справді могло вимагати спеціальних умов. У середні віки ртуть вважали «ідеальним металом» і широко застосовували в алхімічних практиках. Крім того, ртуть використовували для обробки руди при видобуванні золота і срібла, а також для покриття металевих речей цими дорогоцінними металами методом амальгамування.
Саме останнім процесом найчастіше пояснюють знахідки сфероконусів на Русі. Фрагмент, представлений в експозиції, може бути пов’язаний з діяльністю виробничого ремісницького комплексу на Київському Подолі.
На фото:
1. Скляний сфероконус з позолотою та емаллю. Виготовлений у Єгипті для султана Ємена. 1295–1296. Victoria and Albert Museum, Wilfred Buckley Collection, Museum number: C.153–1936.
2. Сфероконус знайдений у морі, ХІІІ ст, Ізраїль. Вірогідно використовувався в морському бою хрестоносцями. Photo credit: Amir Gorzalczany, Israel Antiquities Authority
3. Використання запальної суміші («грецького вогню») у сфероконічних посудинах мусульманами у бою. Художня реконструкція.
4. Використання грецького вогню супроти військової дружини князя Ігоря, що підійшла до Константинополя 941 р. Мініатюра Радзивілівського літопису. ХV ст.
5. Сфероконічні посудини та аламбік з «майстерні алхіміка» Білярського городища, фото Т. Валіулін; Експерементальне відтворення процессу дистиляції за допомогою репліки сфероконічної посудини з «майстерні алхіміка» з Білярського городища, фото: А.Фролов.
Текст підготувала М. Тимошенко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.