Родинний фотоархів Михайла Світлицького

Чотири, непоказні зовні, саморобні зошити мають неабиякий зміст – це родинний фотоархів Михайла Світлицького (1901-?), молодшого брата видатного українського художника Григорія Петровича Світлицького (1872-1948).

Архів укладений як професійними, так i любительськими світлинами, серед яких портретні, групові, видові, подієві, ситуативні знімки, що охоплюють період принаймні з 1901 до 1970 року (судячи з афтографічних підписів). Навіть якщо не враховувати, що перед нами фотоархів відомого сімейства, безцінні самі по собі відображені тут образи цілого ХХ століття, що пішли.

Але ж сторінках альбомів можемо бачити достовірні портрети старійшин роду Світлицьких: бабуся, мати, батько. Численні брати, сестри – родина була багатодітна. А далі – самостійне доросле життя Михайла Петровича: наречена, потім – дружина Катерина Ксенофонтівна Феохарідді-Біневська, син Євген, онуки Михайло та Наталія, інші рідні та друзі… В цьому візуалізованому переліку дуже цікаво! І таке забуте відчуття для нашого ока, яке швидко звикло до моментального цифрового фото.

«Сельвестр и Ира. 1935» (всі підписи зроблені російською, надаю без перекладу, орфографію теж збережено) – друзі Світлицьких, батьки майбутньої відомої української художниці-дисидентки Галини Севрук – Сильвестр Мартинович, архітектор (як і М.П.Світлицький), та Ірина Дмитрівна (уроджена Григорович-Барська), мала Галина з сестрою Ольгою. Обидві родини деякий час жили і працювали в Самарканді, де народились діти, а потім – у Харкові. Зі спогадів Галини Севрук: «За все своє життя Батько мав одного друга, це був Світлицький Михайло Петрович…»

«Борисоглебская подруга Кэт» та «Дочь Борисоглебской» – ймовірно, старша донька відомої української актриси Ганни Іванівни Борисоглібської, Софія Гнатівна Рокитянська (Горст) (1895-1919), служила в Державному драматичному театрі та в Молодому театрі Леся Курбаса, трагічно молодою пішла з життя у рік народження доньки Валентини Калин, в майбутньому талановитої акторки і співачки.

На кількох знімках – фрагменти містобудівної історії Києва: «Конкурсный проект гостиницы в Киеве. Бригада Лейбфрейда. 1938», «В командировке с Новицким на строительстве Дарницкой ТЭЦ. 1953», «Эксперимент: оболочка алюминий, топливная печь Дарница. 1967»; «Киев. Макет обелиска на площади Калинина (фанера), 1968»…

Побіжний погляд, фрагменти. Загалом в архіві 280 карток, більшість з яких чекає свого прочитання. Візуальні соціологи М.Емісон і Ф.Сміт зазначають: «Фото необхідно трактувати так само, як і рукописи або друковані документи, їх слід вважати текстами, значення яких маємо відкрити, так само, як відкриваємо значення інших текстів».

В контексті часу історія кожної родини має цінність, має свій особистий відтінок, абрис, своє місце – як оті часточки смальти, що складають величну мозаїку часу.

    Підготувала О. Рябінська

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.