Музичний інструмент у фондах Музею історії Києва (Марксофон)

Продовжуємо знайомити з музичними інструментами у фондах Музею історії Києва. Це – також цитра, але вона ще має назви: фідола, автоарфа, марксофон.
Марксофон –безладова цитра з діапазоном у дві октави. Ліва рука щипками вилучає акорди ( супровід),а права, за допомогою стальних смуг зі свинцевими молоточками веде мелодію. Молоточок, відскакуючи від струн, створював тремоло подібно мандоліні. Цей екземпляр, на жаль, зберігся не кращим чином, і, скоріш за все, мав вигляд: як на другому фото.

Саме слово цитра – є одним із кількох назв музичних інструментів, що походять від назви давньогрецького щипкового інструменту –кіфара (давн.грецьке – κιθάρα, лат.- cithara).
Кіфара була інструментом грецького бога Аполлона, покровителя мистецтва і муз. Кіфара у стародавніх греків уособлювала Всесвіт, повторюючи своєю формою Небо і Землю. У Новому Заповіті кіфара згадується як інструмент, на якому гратимуть янголи – переможці над апокаліптичним звіром. Аналогічні стародавні інструменти зустрічаються у багатьох народів, наприклад, у Китаї та на Близькому Сході.
Цитра — струнний щипковий музичний інструмент. У XVI столітті цитра була другим за популярністю музичним інструментом після лютні. А своїм другим народженням у XVIII столітті вона зобов’язана двом майстрам, котрі майже одночасно, незалежно один від одного її удосконалили, – німець Симон і австрієць – Кіндл. Час розквіту цитри, особливо в Австрії та Німеччині, припадає на XVIII – ХІХ ст.
Цитра має плаский, неправильної форми дерев’яний корпус, на поверхні якого натягнуто від 17 до 45 струн ( в залежності від розміру інструменту). Кілька ближніх до виконавця струн (зазвичай 4—5), натягнутих над грифом з металевими ладами, служать для виконання мелодії — вони защипуються плектором, що одягається на великий палець правої руки. Інші струни слугують для акордового супроводу, що виконуються вільними пальцями обох рук.
Є різні види цитр: дискант-цитра, басова цитра, концертна цитра тощо. Діапазон – від соль контроктави — до ре четвертої октави.
На території України цитра широко побутувала у другій половині XIX ст. Негроміздка, доступна за ціною, вона часто використовувалася замість дорогого фортепіано в середовищі інтелігенції. Серед виконавців-любителів гри на цьому інструменті були й справжні віртуози – Євген Купчинський, Микола Кумановський, Зеновій Кирилович, Дмитро Андрейко. Добрим цитристом був письменник Юрій Федькович. Популярність цитри зумовила появу численних творів для неї. Здебільшого, це були обробки народних пісень у формі варіацій, сюїт, або ж просто гармонізацій мелодій народних пісень. Зустрічаються п’єси для цитри і в композиторській спадщині Ісидора Воробкевича, Дениса Січинського, Василя Безкоровайного.

                                         

Цитра (Фідола). ІІ пол.ХІХ ст. Фірма Фішер.                                                                                                                 Цитра. ІІ пол.ХІХст. Фірма Циммерман.

                                                                                                                                                                                             Дерево, метал, перламутр, інтарсія, інкрустація

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.