Бізюков Онуфрій. Хрещатик. Полотно, олія. 1947 р.

Нумо пройдемося вулицями і районами столиці. Це не тільки про мистецтво – це про місто і людей у ньому. почнемо, звісно, з Хрещатика.

Блискучий живописець, учень Михайла Бойчука, менш відомий широкому загалу, ніж мученики Василь Седляр та Іван Падалка. Може, тому що вижив і потім усе життя намагався “не світитися”?
Бізюкова НКВС заарештувало у 1935 р., раніше за вчителя та колег. Щоправда, останнім інкримінували шпигунство – це було очевидною маячнею. А Онуфрія Бізюкова звинуватили в участі в Українській Військовій Організації. Організація було закордонною, але цілком реальною і складалася із колишніх військових. До речі, організація мала свій реєстр військових, до якого міг зазирнути радянський шпигун. Що робив Онуфрій Бізюков під час Визвольних Змагань, ми не знаємо. Так чи інакше, але художник потрапив до сталінських таборів. Потім воював у Другій світовій. Після війни йому дозволили проживати у Києві.
Імовірно, цей твір – один з перших, написаних після повернення Онуфрія Бізюкова до міста своєї молодості. Образ вийшов занадто буквальний – від минулого лишилися самі руїни. Але поки у цьому місті є живі люди – є і надія.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.