Історичний вигляд «Володимирської гірки»

Продовжуємо розповідати про те, який вигляд мали вулиці Києва раніше. Сьогодні пропонуємо прогулятися одним з улюблених місць відпочинку киян – Володимирською гіркою, з якої відкриваються чудові види на Поділ, Труханів острів та Лівий берег.

Ще 200 років тому не існувало навіть такого топоніма в Києві як «Володимирська гірка». Колись ця місцевість належала Михайлівському монастирю, була вкрита виноградниками й відповідно називалася Михайлівською горою. Коли ж схили Михайлівської гори стали належати містові, тут розбили новий сад. У XVIII ст. по схилу гори, у її нижній частині, прорізали шлях із Печерська на Поділ.

На початку ХІХ ст. розпочалися роботи по проведенню Олександрівського (Володимирського) узвозу та укріпленню схилів. Робота була дуже кропітка й затратна, проводилася понад десять років й завершилася в 40-х роках ХІХ ст. Витрачено було декілька мільйонів рублів.
У 1853 р. на середній терасі був встановлений пам’ятник князеві Володимиру. Загальна висота монумента – 20,4 м, висота постаті – 4,5 м, а майданчик, де він стоїть, підноситься над Дніпром на 70 м. Біля пам’ятника розбили бульвар з тополями, над схилами встановили бар’єрні бруси. Спадисті сходи на схилах виклали жовтою цеглою. На верхній терасі теж влаштували бульвар і поставили у 1870 р. просту металеву альтанку.

У своїх спогадах купецький син О. Паталєєв писав про цей парк 70- х років ХІХ ст. так: «Єдиним більш-менш зручним місцем для безкоштовного гуляння була Володимирська гірка, але й тут київські хулігани і погане освітлення гасовими коптилками зробили те, що сімейна буржуазія місце це не вважала для себе пристойним». Лише наприкінці 80-х років ХІХ ст. ситуація поліпшилася з активізацією роботи спеціальної садової комісії міста, яку очолив архітектор Володимир Ніколаєв. Поблизу пам’ятника князеві Володимиру висадили понад сотню дерев білої акації, у 1898 р. встановили ще одну металеву альтанку на середній терасі. За порядком наглядали декілька сторожів та садівник.

З часом Володимирська гірка стала улюбленим місцем для прогулянок. Путівник по Києву 1900 р. писав, що київські сади, які розташовані на крутому березі Дніпра та ті види, які відкриваються з прибережних висот – це гордість киян і те найкраще, що дала Києву природа.

Наприкінці ХІХ ст. хрест, який тримає князь Володимир, освічувався електричними лампочками. Як писали сучасники, ілюмінація ця, якщо дивитися на неї з Дніпра, на той час являла собою чарівну й фантастичну картину, здавалося, що освічений хрест висить у повітрі над вершинами дніпровських гір та благословляє тих, хто під’їжджає до міста.

У 1902 р. на Володимирській гірці відкрилася панорама «Голгофа». Тут наприкінці ХІХ ст. діяв кінотеатр. У 1950-60-і роки дуже популярним серед киян був літній кінотеатр на гірці (знаходився приблизно там, де зараз система фонтанів за Українським домом).

На фото:
1.Вид на Володимирську гірку і костел. 1870-і рр.
2.Вид на пам’ятник кн. Володимиру та Поділ. 1870-і рр.
3.Листівка. Середня тераса Володимирської гірки з пам’ятником. Початок ХХ ст.
4.Київ. Алея Володимирської гірки. 1890-і рр.
5.Олександрівський костел і панорама «Голгофа». 1910-і рр.
6.Альтанка на Володимирській гірці. 1920-і рр.
7.Альтанка на Володимирській гірці. 1940-і рр.
8.Вхід до парку. Праворуч – афіша літнього кінотеатру. 1950-і рр.

Підготувала О. Друг 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.