«ЗАМИЛУВАННЯ РЕЧАМИ». Український натюрморт ХХ століття з колекції Музею історії Києва / «AFFECTION ON THINGS». Ukrainian still life of the ХХth century from the Kyiv History Museum collection

 

Виставка з колекції

Музею історії Києва  

ЗАМИЛУВАННЯ РЕЧАМИ

Український натюрморт ХХ століття

23.07.2021 – 02.08.2021

Упродовж ХХ століття кар’єра кожного українського художника починалася з натюрмортів. Малеча, з якої виростали славетні митці, вчилася компонувати, бачити взаємодію кольорів, відчувати фактуру різних матеріалів, зображуючи виставлені у певному порядку предмети. Далі учні переходили до усе більш складних постановок, аж поки з’ясовувалося, що навчальні завдання закінчилися, лишилися тільки мистецькі задачі, що їх кожен художник ставить собі сам. Для одних митців натюрморти залишалися у минулому, серед інших академічних штудій, але для інших цей на перший погляд простенький жанр ставав чимось більшим, аніж вправою для напрацювання живописної техніки.

Натюрморт – це завжди милування речами і натхнення, яке несподівано можуть дати звичайні предмети. Часом погляд художника падає на щось цілком випадкове – встромлену у банку квітучу гілку бузку чи купу лискучих апетитних перців і живописець так гостро відчуває їхню миттєву і скороминучу красу, що не може не сягнути по пензля. Інколи митець крутить у руках гарну річ, милується шляхетним полиском порцеляни, важким насиченим кольором кераміки чи грою світла у кришталевих гранях карафки і починає компонувати цю річ із іншими, які мали б унаявнити та підкреслити її вишуканість, до часу помітну лише митцеві. А інколи художник якимсь дивовижним чином наче уперше дивиться на безлад у власній майстерній і – чи то світло так падає, чи настрій такий – відбувається диво: випадкові предмети неначе самі собою об’єднуються у композиційну цілість, щоб розповісти митцеві, а відтак і глядачеві, свою історію.

Натюрморт може бути не менш (коли не більш) розповідним від багатофігурної композиції. Але його розповідь своєрідна, у ній історія, яку повідомляє за допомогою речей художник, переплітається із власними історіями та асоціаціями глядачів. І чим довший глядацький асоціативний ланцюг, тим яскравіше враження від живописного твору. Хтось впізнає на полотні карафку з бабусиного буфету чи старого надщербленого кухлика, що роками тиняється по кухонних закутках; хтось згадає п’янкий запах літнього дощу і мокре підвіконня, буйне весняне квітування чи багатий дачний врожай – і тих, хто був поруч тієї миті, яка чимось запам’яталася і от просто зараз вигулькнула та мало не заново пережита разом з художником і його натюрмортом. А часом глядацька уява домалює цілий сюжет. Ось сивий Григорій Світлицький зламав у власному садку гілочку бузку, приніс у майстерню, поставив у воду. Ось життєрадісний Сергій Шишко подивився на пензлі, засохлі у барвистих глечиках квіти та випадкову купку книжок – і пішов по полотно для нової роботи. Ось Микола Глущенко глянув у вікно майстерні на Хрещатику і з подивом зауважив, як надзвичайно гарне освітлення, що трапилося саме того дня, перетворило запилюжене опудало на казкового птаха. А через десяток років глядач роздивлятиметься натюрморт на столику кав’ярні, у якому поруч із звичними серветками та банячками із олією та оцтом стоїть дезінфектор, і безпомилково пригадає і дату, і безліч історій, пов’язаних із всесвітнім пандемійним переляком.

Натюрморт – це жанр для тих, хто вміє зауважувати красу дрібниць, хто здатний милуватися звичними речами і пам’ятати.

Катерина Липа

Вартість квитків – 50 грн.

МВЦ сучасного мистецтва

Київ, вул. Б. Хмельницького, 7

 

Leave a Reply

Your email address will not be published.